Формування навичок  швидкого  читання

    Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої  – формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.

  Так, серед багатьох сучасних проблем загальноосвітньої школи, шкіл нового типу, найважливішою є проблема підготовки громадян нашої держави з високим рівнем знань, на базі яких формується їх свідомість і загальна культура. В умовах модернізації системи освіти Міністерством освіти і науки України визначені нові стратегічні цілі й тенденції оновлення змісту навчання і виховання підростаючого покоління. У національній доктрині розвитку освіти України  у ХХІ ст. Її головною метою визначено створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування покоління, здатного навчатися, створювати і розвивати цінності.

      Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними – таке завдання я поставила перед собою.

      Значення книги в житті кожної людини і суспільства в цілому величезне. Книга – це ланка, яка зв’язує  нас з минулим і майбутнім. Книга – це шлях до пізнання речей і явищ. Книга – це ключ до відкриття світу людей: добра й зла, сили й слабкості, покірності й боротьби. Відкриваючи цей світ, дитина розвиває свій розум і почуття, виробляє переконання, пізнає, оцінює й виховує саму себе. І нема в процесі розвитку такої ж загальнодоступної величини й направляючої сили, як книга.

         Працюючи з книгою дитина вчиться з першого шкільного дня на всіх уроках. Нам, вчителям, необхідно навчити учнів читати свідомо, виразно, швидко. Це одне з першочергових завдань вчителів початкових класів. Читання нерозривно пов’язане  з письмом. У більшості випадків, якщо учень добре вміє визначити головну думку твору, робити висновки з прочитаного, тобто вміє  логічно мислити, то йому легше дається розв’язання  задач з математики. Особливо важливо, щоб, починаючи з першого класу, діти вміли добре читати. Це запорука успішного читання в наступних класах.

         Без високої культури читання, акцентував В.О.Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання – основа всіх наук, розвиток інтелекту.

          Моя мета в тому, щоб сформувати молодшого школяра як свідомого читача, що проявив би цікавість до читання, володів міцними навичками читання, способами самостійної роботи з текстом і дитячою книгою (тобто читацькими, мовними, навчальними вміннями).

Моє головне завдання:

- запалити в дитячому серці вогник допитливості;

- збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей;

- формувати мовленнєві вміння;

- розвивати інтерес до читання;

- розширювати коло читання молодшого школяра, його начитаність;

- розвивати увагу, пам’ять, спостережливість, творчі здібності;

- пробуджувати інтерес до читання, робити його цікавим, пізнавальним,                             розвивальним;

- забезпечити повноцінне сприйняття художніх і навчально-пізнавальних текстів в їх специфіці;

- навчити працювати з навчальною і дитячою книгою;

- виховувати національну самосвідомість, духовність.

           І якщо в процесі навчання я виконаю всі свої поставлені завдання, то тільки тоді я зможу називати себе „Вчителем початкових класів”.

           Починаючи з першого класу, працюю над формуванням навичок техніки читання. Чим раніше дитина оволодіє технікою читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою. Адже відомо, що неможливо добитись грамотного письма, якщо дитина не навчилася плавно читати і розуміти прочитане, немислимо навчитись розв’язувати  задачі, оскільки за умови поганого читання їх тексту губляться логічні математичні залежності між величинами. Це стосується і вивчення інших предметів. Читати зі швидкістю дорослого учневі особливо необхідно тоді, коли він закінчує початкову школу і переходить в середні класи. Той навчальний мінімум, яким має оволодіти учень з історії, біології, літератури та інших предметів в цих класах, вимагає, щоб діти добре уміли читати не лише вголос, але й про себе, в темпі, хоча б розмовної мови. Інакше виконання домашнього завдання через недосконалість техніки читання займатиме декілька годин, стане важким тягарем для учнів, викликатиме негативні емоції, негативний результат. Саме тому на своїх уроках читання я намагаюсь застосовувати різноманітні інноваційні технології, прийоми і вправи, які вдосконалюють зорове сприймання і вимову дають мені змогу з меншою затратою сил досягти кращої

результативності своєї праці, добитися глибоких і міцних знань, практичних умінь і навичок учнів.

              Беручи до уваги все вище сказане мною, я переконалась, що вирішальну роль у читанні відіграють зорові відчуття: оптичний образ слова викликає відповідну  мовнорухову  реалізацію. На швидкість реалізації зв’язку – буква – звук впливає ступінь знайомства учнів з буквами ( 1 клас, початок 2 класу). Зазначене впливає на розвиток техніки читання ( спосіб читання, правильність, швидкість). Упізнавання сигналів (написане чи надруковане слово) здійснюється на основі графічних образів слів, що накопичуються в учнів. Накопичення цих образів

– важливе завдання уроків читання. Для вирішення цього завдання вкрай необхідне читання у великій кількості. На кожному уроці я неодноразово повертаю учнів до тексту, щоб вони його перечитали, знайшли відповіді на поставлені мною запитання, вчу самостійно виділяти структурні частини, елементи тексту для характеристики вчинків дійових осіб і обов’язково зачитувати відповідні його частини.

           Збагаченню практики читання сприяє і цілеспрямоване позакласне читання. Тому я намагаюсь ґрунтовно продумувати методику і зміст уроків позакласного читання, спеціально добираю тексти для окремих учнів чи групи учнів, враховуючи їх мовленнєвий розвиток.

           Процес читання нерідко утруднюється недостатнім розвитком активного словника учнів. Слухо-моторна  реалізація сигналу затримується впізнаванням слова. Цей процес відбувається швидше, якщо учень знає слово, вживав його. А отже я намагаюся дбати про збагачення активного словника учнів, що відбувається як під час говоріння, так і під час слухання: накопичуються мовленнєві зразки (словникові, вимовні, структурно-граматичні). Тому раджу на кожному уроці проводити слухання (розповідь вчителя, читання текстів, прослуховування грамзаписів), відповідно добираю матеріал для слухання (залежно від словникового складу та змісту навчальної статті).

            Постійно проводжу словникову роботу. Одним з її видів є„тлумачне” читання.

             Активно практикую читання вголос, таке читання створює відповідне мовне середовище, сприяє розвиткові навичок вимови, це дає мені змогу  контролювати увесь  процес, при цьому забезпечується одночасне навчання всього класу.

             У читанні мовчки виключаю озвучування слів, що сприймаються зором. Учні роблять менше пауз, більше охоплюють знаків за одним рухом очей, тобто розширюється „поле читання”. Це прискорює читання і дає можливість вдумуватися у зміст. Однак читання мовчки в молодших школярів розвивається повільно. Тому практикую цей вид читання на кожному уроці (7-8 хвилин) з урахуванням вікових  можливостей дітей. Цей вид читання використовую в первинному читанні, для одержання з тексту певної інформації, у переказі, під час добору заголовків, підготовки дітей на запитання, опрацюванні художніх засобів тощо.

           У практиці навчання відомі різні форми читання: індивідуальне, хорове (якщо треба підтягти темп), напівголосне, вибіркове, партитурне, читання в особах, у парах, ланцюжкове та інші. Саме їх я намагаюсь постійно практикувати на  своїх уроках.

            Збільшенню мовленнєвої практики сприяє значною мірою аналіз фактичного змісту тексту. При цьому збагачується словник дітей, запам’ятовуються  граматичні  форми, що сприяє розвиткові умінь впізнавати слова у процесі читання. Формування висловлювань під час роботи над текстом має бути в центрі уваги вчителя. Вирішенню цього завдання сприяють смисловий аналіз (відповіді на запитання), композиційний (визначення структури тексту), лексико-стилістичний (аналіз мовних засобів), емоційно-образний (формування емоційного досвіду дитини) тощо.

          Однією з основних вимог до навички читання є орфоепічна правильність. Розвиткові таких умінь сприяє система спеціальних вправ, спрямованих на засвоєння вимови звуків та їх сполучень. Серед них і „орфоепічне” читання (вид допоміжного повторного читання). Я спеціально читаю ще раз текст (етап повторного читання), після кожного речення зупиняюсь, й показую, як треба вимовляти слово ( при цьому добираю важкі щодо вимови), діти повторюють (спочатку хором, потім індивідуально). Після відпрацювання вимови слів я пропоную учням повторити все напівголосно за мною.

              Переказ – це ефективний засіб розвитку вмінь висловлювати свої думки. Я пояснюю учням недоліки у вимові, у доборі слів, творенні форм, побудові речень. За роки своєї  праці, я помітила, що основним недоліком переказу є бідність мовлення (невиразність, схематичність). Усунення такого недоліку я досягаю змістовною роботою над мовними засобами, структурою речень до початку переказу.

            Розвиткові вмінь зв’язко  висловлювати свої думки сприяє і творча робота на основі тексту. Це може бути переказ із зміною особи, переказ тексту від однієї з дійових осіб. Особливо часто практикую складання оповідання за аналогією.

               Актуальними формами роботи на моїх уроках читання є драматизація, інсценізація. Це глибоке, емоційне і логічне осмислення тексту. Зазначені форми роботи можливі лише тоді, коли текст учні прочитали неодноразово, усвідомлений ідейний зміст, дана характеристика героїв, проаналізовані мовні засоби.

 У процесі опрацювання текстів дотримуюсь таких етапів:

- підготовча робота до читання тексту;

- первинне читання;

- повторне читання тексту;

- аналіз фактичного і образного змісту;

- узагальнююча бесіда за змістом;

- виразне читання тексту;

- творча робота на основі тексту.

Основними  шляхами  удосконалення  техніки  читання  вважаю:

- збільшення слухового та зорового сприйняття тексту;

- збільшення кута зору;

- вироблення навиків антиципації (передбачення наступного слова);

- формування стійкої уваги;

- ліквідація регресії при читанні;

- збагачення словникового запасу учнів;

- розвиток артикуляційного апарату дитини.

Розвиткові  читацьких  вмінь  сприяють:

- слухові і зорові диктанти;

- списування текстів;

- читання з прискоренням;

- скоромовки;

- читання за диктором декілька разів з поступовим прискоренням (до скоромовки).

           Також приділяю увагу щодо стійкої  пам’яті  учнів, збагаченню їхнього активного словника:

- зацікавлюю учнів процесом читання;

- не допускаю перевантаження;

- підтримую тісні контакти з сім’ями.

         Для розширення  „поля  читання”  учнів  користуюсь  методом моментального  зорового  сприймання. Для  вправлянь маю картки  зі словами різного  буквенного  складу, зображеними  друкованим  шрифтом.

        Читання має стати стежиною, що веде до вершин розумового, морального й естетичного виховання.

        Отже, інтерес до читання потрібно виховувати в учнів не лише тому, щоб вони були стали освіченими людьми, а головним чином для того, щоб росли вони добрими, відкритими, вміли розуміти іншого, співчувати та допомагати йому.